Це був особливий час та дорога серця, що вела нас до глибшого відчуття Божої присутності, до вдячності та миру, який народжується лише тоді, коли йдеш пліч-о-пліч із Господом.
Крок за кроком наша молитва зливалася з тишею, пісня — з подихом віри, а усмішки — зі щирістю, що єднає.
Ми переживали моменти, коли душа мовчала, бо все довкола промовляло: Господь близько.
У спільній радості, турботі одне про одного, у взаємному слуханні й підтримці ми вкотре переконалися: Надія живе там, де є Любов.
Ми маємо так багато: спільноту, що молиться разом; серця, які здатні вдячно відгукуватися на кожен дар; світ, у якому краса – це яскравий знак Божої доброти.
Ця мандрівка залишила у кожному з нас непомітні, але глибокі сліди.
Сліди дороги, якою йшли з Богом.
Сліди світла, що зажевріло у наших серцях.
Сліди Надії, яку хочеться нести далі — у свою Батьківщину, школу, життя…![]()
Дякуємо Богові за кожен день цього паломництва — за дорогу, що навчила бачити Його у всьому.









Католицька школа святого Василія Великого