Католицька школа святого Василія Великого У глибокій тиші серце починає бачити те, що приховане від очей. Сьогодні в стінах нашої Католицької школи ця тиша була особливою — вона промовляла до кожного з присутніх, була справжньою і живою.
Аби відкрити всю глибину великої Господньої любові, ми втілили ідею театралізованої Хресної дороги за участю братів-семінаристів Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ, наших педагогів та учнів. Проживали кожен крок, жест, слово і погляд так, щоб вони ставали відлунням тієї Любові, що не злякалася цвяхів і пробачила, віддавши власне життя.
«Поглянь на Хрест… і серце кам’яне від жалю, може, іскрою займеться».
Ця іскра сьогодні викресалася у багатьох очах. Ми бачили, як у спільному спогляданні танула крига байдужості, як ми ставали єдиним цілим у мовчазному «пробач» і щемкому «дякую». Хресна дорога — це про кожного з нас сьогодні. Щоразу, зупиняючись біля стацій, ми впізнавали там власні падіння, свій прихований страх і втому. Але саме там ми знаходили силу, що здатна підняти навіть з найтемнішої прірви.
Це проживання було надзвичайно змістовним і глибоким завдяки кожному, хто вклав у нього частинку своєї душі.
Ми щиро дякуємо братам-семінаристам за їхній молитовний вокальний супровід та інсценізацію, нашим педагогам та учням, які не просто грали ролі, а стали живим свідченням віри. Особлива вдячність гостям, які завітали, щоб розділити з нами цей особливий час і змістовну тишу.
Нехай та іскра, що запалала сьогодні від жалю і любові, не згасне у наших буднях. Пам’ятаймо завжди: немає такого болю, який би не зцілив Господь, немає такого падіння, після якого Він не дав би сили піднятися, і немає такої смерті, над якою не перемогло б Світло Воскресіння!
Погляньмо на Хрест і віднайдемо там Надію, яка ніколи не зраджує. Там джерело нашої сили і перемоги. І усе, що робите — робіть на славу Божу!
