До Дня вишиванки

Мені снився сон і тривав аж до ранку:

Що я одягнувся в свою вишиванку.

Проходжуся площею: поруч Хрещатик,

Усюди спокійно, вцілілі всі хати.

Аж раптом ось музика наша і танці,

І всі в вишиванках танцюють в Луганську.

І вишиті стелять усі скатертини

З Донецька до Львова, від Сумів до Криму.

Усі дочекалися вдома на тата,

І хлопців своїх дочекались дівчата.

Але щоби ми одягли вишиванки

Десятки і тисячі стали під танки.

Із вишитим серцем не “зносили” руки.

І жодного з них ми не можем забути.

Від неї тікає лихо, і сили її не стерти.

Сон закінчився.

Це те, що дає силу дихати.

Дає силу жити.

І не дає померти.