Є в році тиха велич події, яка несе глибокий зміст.
Великдень – це торжество істини у світі, де її легко втратити.
І саме в цей час, коли дзвони не вщухають у храмах,
і коли серця б’ються в ритмі “Христос Воскрес”,
на шкільному подвір’ї
ожила одвічна пісня українського роду — гаївки.
Вони входять у простір, де українська душа веде розмову з Богом.
Це діалог, у якому немає потреби в складних словах,
бо мовою говорить саме серце.
І кожна “Подоляночка” чи “Вербовая дощечка” —
це колискова пам’яті, яку співає народ сам собі,
щоб не забути ким він є.
І коли ми передаємо це дітям, ми зберігаємо майбутнє.
Давайте разом поринемо у цю особливу атмосферу нашого світлого тижня

